PostHeaderIcon Законодавча база з проблеми гендеру

Міжнародні норми та визначення дискримінації

1. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (витяг)

(ратифікована Україною 12.03.1981 р.)

Стаття 1.Для цілей цієї Конвенції поняття «дискримінація щодо жінок» означає будь-яку відмінність, виключення чи обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі.

2. Конвенція N 111 про дискримінацію у сфері праці і занять (витяг)

(ратифікована Україною 04.08.1961 р.)

Стаття 1. 1. Для цілей цієї Конвенції поняття «дискримінація» включає:

а) будь-які відмінності, недопущення чи надання переваги за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження, що приводить до приниження чи порушення рівності можливостей чи ставлення у сфері праці та занять

3. Конвенція про захист прав і основних свобод людини (витяг)

(ратифікована Україною 17.07.1997р.)

Стаття 14. Заборона дискримінації

Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (витяг)

(ратифікований Україною 12.11.1973р.)

Стаття 3. Країни, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються забезпечити рівне для чоловіків та жінок право користування всіма економічними, соціальними та культурними правами, котрі передбачені у цьому Пакті.

5. EU Council Directive 97\80\ЕС Про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок стосовно доступу до зайнятості, професійного навчання та кар'єри, і умов праці. (витяг)

Стаття 2. 1.Принцип рівного ставлення означає, що не повинно бути жодної дискримінації за статтю, прямої чи непрямої, зокрема стосовно шлюбного чи сімейного статусу.

2. Для цієї Директиви застосовуються наступні визначення:

- пряма дискримінація: коли ставлення до однієї особи є менш прихильним/вигідним ніж до іншої у такій же ситуації, на ґрунті статі;

- непряма дискримінація: коли явно нейтральне положення, критерії чи практика ставить осіб однієї статі у невигідне становище порівняно з особами іншої статі, крім випадків, коли це положення, критерії чи практики є об'єктивно обґрунтованими законною метою;

- переслідування/домагання (harassment): коли небажана поведінка, яка стосується статі особи, виникає з ціллю вплинути чи принизити гідність особи, або створити загрозливе, вороже, принизливе, образливе середовище;

- сексуальні домагання: коли будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуальної природи виникає з ціллю принизити гідність особи, зокрема, коли створюється загрозливе, вороже, принизливе, образливе середовище;

3. Переслідування/домагання та сексуальні домагання в рамках цієї Директиви мають вважатися дискримінацією за статтю і на цій основі бути заборонені.

5. Країни-члени мають заохочувати відповідно до національного законодавства, колективні договори чи практики, працедавців чи осіб відповідальних за доступ до професійної освіти, вживати заходів для попередження всіх форм дискримінації за статтю, зокрема переслідування/домагання та сексуальні домагання на робочому місці.

Міжнародні документи щодо забезпечення рівних прав чоловіків та жінок

1. Загальна декларація прав людини (1948 р.)

2. Декларація Тисячоліття Організації об'єднаних націй від 08.09.2000

3. Пекінська декларація, прийнята на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок 15.09.1995

4. Декларація Кабінету міністрів Ради Європи «Про рівноправність жінок і чоловіків», прийнята Комітетом міністрів на 83 сесії від 16.11.1988.

5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966, ратифікований Україною 19.10.1973 Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VІІІ.

6. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966, ратифікований Україною 19.10.1973 Указом Президії ВР Української РСР № 2148-VІІІ.

7. Конвенція ООН Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979, ратифікована Україною 12.01.1981.

8. Конвенція Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю № 29 від 28.06.1930, ратифікована Україною 10.08.1956.

9. Конвенція Міжнародної організації праці про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності № 100 від 29.06.1951, ратифікована Україною 10.08.1956.

10. Конвенція Міжнародної організації праці про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 25.06.1958, ратифікована Україною 04.08.1961.

11. Конвенція Міжнародної організації праці про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками № 156 від 23.06.1981, ратифікована Україною Законом України від 22.10.2009 № 1196-ХІV.

12. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 ETS № 163, ратифікована Україною Законом України від 14.09.2006 № 137-V.

13. Рекомендація № Rec (2003) 3 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про збалансоване представництво жінок і чоловіків у процесі прийняття політичних та суспільних рішень» від 12.03.2003.

14. Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, № 60/141 «Дівчатка» від 16.12.2005.

Національна законодавчо-нормативна база у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

1. Конституція України

2. Указ Президента України від 26.07.2005 № 1135/2005 «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

3. Закон України «Про ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок» від 05.06.2003 № 946-ІV.

4. Закон України від 08.09.2005 № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» http://zakon.nau.ua/doc/?code=2866-15

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052866.html

5. Закон України від 15.04.2008 № 274-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=274-17

http://www.president.gov.ua/documents/3036.html

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2005_07_26/U1135_05.html

6. Закон України від 15.11.2001 № 2789-III «Про попередження насильства в сім'ї»

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2789-14

7. Закон України від 25.09.2008 р. № 599-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї

http://www.president.gov.ua/documents/8533.html

8. Закон України від 19.06.2003р. ««Про соціальні послуги»

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=966-15

9. Постанова КМ України від 05.09.2007 № 1087 «Про консультативно-дорадчі органи з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми»

http://www.minjust.gov.ua/0/10849

10. Постанова КМ України від 26 квітня 2003 р. N 616 «Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу»

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=616-2003-%EF

11. Постанова КМ України «Про Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства» від 22.03.2007 № 817-V;

12. Постанова КМ України «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Рівні права і рівні можливості в Україні: реалії та перспективи» від 27.08. 2008 № 1241-V.

13. Постанова КМ України «Про проведення ґендерно-правової експертизи» від 12.04.2006 № 504.

Цілі розвитку тисячоліття

Цілі розвитку тисячоліття, прийняті світовим співтовариством у 2000 р., проголошують забезпечення ґендерної рівності одним із пріоритетів міжнародного розвитку та індикатором соціально-економічного розвитку країни.

Цілі Розвитку Тисячоліття Україна Ціль 3: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

Завдання

Індикатори

Завдання 3a: Забезпечити ґендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади

3.1 Ґендерне співвідношення серед депутатів ВР   Ради України, чис.жін./чис.чол.

3.2.Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін./чис.чол. (або навпаки)

3.3.: Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1-2 посадових категорій), чис.жін./чис.чол.

Завдання 3b: Скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків

3.4.: Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, %

Індикатори

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2011

2013

2015

Індикатор 3.1. Ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін./чис.чол.

 

8/92

8/92

5/95

5/95

5/95

5/95

9/91

8/92

8/92

8/92

20/80

25/75

30/70

Індикатор 3.2. Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін./чис.чол. (або навпаки)

 

42/58

42/58

42/58

42/58

42/58

42/58

35/65

35/65

37/63

37/63

44/56

47/53

50/50

Індикатор 3.3. Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1-2 посадових категорій), чис.жін./чис.чол.

 

15/85

15/85

14/86

16/84

13/87

19/81

19/81

17/83

18/82

19/81

25/75

27/73

30/70

Індикатор 3.4. Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, %

 

71,0

69,7

69,3

68,6

68,6

70,9

72,8

72,9

75,2

77,2

80

83

86


У таблиці наведені фактичні дані до 2009 р., очікувані дані за 2009 р. та прогнозно-розрахункові значення показників на 2010 - 2015 рр.

Конституція України

Стаття 3. Конституції закріплює рівність чоловіків і жінок в усіх сферах життя.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 51. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Закон України №2536 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

від 8 вересня 2005 року :

- рівні права жінок і чоловіків - відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі;

- рівні можливості жінок і чоловіків - рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків;

- дискримінація за ознакою статі - дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків;

- позитивні дії - спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України;

- сексуальні домагання - дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування;

- ґендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;

- ґендерно-правова експертиза - аналіз чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.