PostHeaderIcon Прагнемо до гармонійних стосунків в українській сім’ї

Сім’я як соціальна система функціонує на різних рівнях, всі вони взаємопов’язані. Тому й сімейна соціально-психологічна проблематика, що виникає на будь-якому з рівнів, позначається на сім’ї в цілому. Можна розглядати функції сім’ї як соціальні (що пов’язані з суспільством) та індивідуальні (з точки зору особистості). Тобто функції сім’ї пов’язані як з потребами суспільства в інституті сім’ї, так і з потребами індивідів належати до сім’ї як групи.

Саме другій підхід передбачає вивчення динаміки стосунків між усіма членами сім’ї, зокрема подружжям, мотиви та причини стабільності сім’ї й її розпаду, характер групової взаємодії, груповий контроль, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, рольову поведінку, інтегрованість індивіда в сім’ю, його зацікавленість перебуванням у сім’ї, дотримання її вимог тощо.

Таким чином, основні блоки проблем сім’ї зумовлюються: а) зовнішнім соціальним середовищем; б) взаємодією в самій системі та в) індивідуальними особливостями членів сім’ї.

Стрімкі суспільні перетворення сьогодення є важливим фактором, який породжує низку проблем в сучасній молодій українській сім'ї.

1342041252

 

В основі сімейного неблагополуччя завжди лежать як видимі, так і зовні непомітні конфлікти міжособистісного, соціально-побутового та психофізичного й фізіологічного характеру. Такі реалії унеможливлюють взаєморозуміння, порушують спілкування і взагалі загрожують функціонуванню сім’ї.

В останні роки в молодих сім’ях збільшується кількість конфліктних ситуацій через проблеми міжособистісних взаємин подружжя, проблеми ієрархії в сім’ї, зміни у статево-рольовій структурі сім’ї. Відсутність єдиних, суспільно визначених моральних орієнтирів перешкоджає виробленню спільних життєвих перспектив сім'ї, узгодженому визначенню рольових позицій подружжя, що породжує сімейний конфлікт.

Конфлікт – це одна із ознак будь-якої соціальної системи, і тому повинен розглядатися як природний фрагмент людського життя. Конфлікт – це стимул до змін, який вимагає творчих рішень. 

У подружньому конфлікті є ризик як зруйнувати стосунки, так і вийти на їх новий рівень, конструктивно долаючи кризу, здобуваючи нові життєві можливості. Отже, конфлікт може виступати не тільки як фактор дестабілізації сім’ї, виконуючи деструктивну роль, але й виконувати конструктивну функцію. В стабільних сім’ях, конфлікти протікають на загальному фоні позитивних взаємин подружжів, виконуючи таким чином конструктивну функцію. Так, виявляючи різницю потреб, установок, намірів подружжя, конфлікти допомагають виробити єдині позиції й сприяють успішній адаптації партнерів до шлюбу. В проблемних сім’ях конфлікти протікають на тлі негативних стосунків подружжів, їх взаємної незадоволеності й послаблення чи втрати позитивних міжособистісних стосунків партнерів. Таким чином, конфлікти, які заважають виробити подружжю спільну точку зору, призводять до дезорганізації їх спілкування й співробітництва, слід розглядати як деструктивні.

Таким чином, соціально-психологічним ресурсом виживання сім’ї в соціумі є передусім сімейні стосунки.

Сім’я як соціальна система повинна володіти не лише адаптивними можливостями пристосування до соціуму, але й здатністю діяти цілеспрямовано, активно, прогнозувати події, приймати групові рішення і доходити згоди.

Отже, сьогодні молода сім’я як соціальний інститут, на який покладається, головним чином, вирішення демографічної проблеми та з яким пов’язуються подальші суспільні перетворення в країні, потребує уважного вивчення та глибокого аналізу її основних проблем і потреб з метою їх подальшого успішного вирішення.

Соціально-економічна криза в Україні, підриваючи матеріально-побутові основи функціонування сім’ї, разом з тим спричинює низку психологічних сімейних проблем. Нестабільність соціуму породжує невпевненість, тривогу, розгубленість у членів родини, провокує вияви роздратування, агресивності або, навпаки – апатію, депресивні стани.

Аналіз соціально-психологічних проблем молодих сімей свідчить про існуючі розбіжності між усвідомленням тих чи інших проблем подружжям, розумінням причин, що її породжують та баченням механізмів її реального вирішення і готовністю активно діяти у цьому напрямі. Проблеми молодих сімей об’єктивізуються на рівні функціонування системи в поглядах на сімейне виховання дітей, в очікуваннях допомоги і підтримки, в стилі сімейних взаємин і сімейних ролях, в особистісних проявах членів родини, в сумісності представників різних поколінь в межах однієї багатопоколінної сім’ї.

Традиційне покладання виконання обов’язків виховання дітей та домашньої роботи на жінку обмежує її реалізацію у інших важливих сферах життєдіяльності особистості. Змінити ситуацію може лише кардинальна зміна самого ставлення суспільства до цієї сфери. А саме: батьківство й хатня робота мають бути визнані суспільно значущим соціальним виробництвом, формою трудового й фінансового інвестування у відтворення трудових ресурсів суспільства.

Таким чином, сучасні норми повинні передбачати й враховувати не єдиний для всього суспільства спосіб побудови функціонально-рольових взаємин в сім’ї, а диференційований для різних сімей, не жорстке закріплення функцій за кожним її членом сім’ї по раніше заданим зразкам ролей, а гнучкий розподіл обов’язків. Адже рольові й функціональні стосунки в сім’ї встановлюються на основі „набутих” критеріїв, таких як особистісні властивості, здібності, досвід, бажання, добровільна згода, ступінь зайнятості у виробничій сфері та певного рівня внутрішньої структурно-рольової рівноваги подружжів.

Ця рівновага досягається специфічним розподілом прав і обов’язків, формуванням спільних планів, виробленням способів спілкування. І чим більш суперечливий вплив різноманітних факторів, тим більш творчим стає процес досягнення рівноваги.

Для цього подружжям доводиться відмовлятися від якихось планів, якісь норми й правила визнати вже не дієвими, обмежити себе якихось людських контактів, виробити нові цінності. Заключний інтегруючий процес у функціонуванні сім’ї полягає в збереженні деякої стабільності і в той же час пристосуванні до нових умов.

Аналіз функціонально-рольової структури сім’ї показав, що сімейні взаємини розвиваються й змінюються протягом всього періоду існування сім’ї. Для кожного етапу розвитку, зокрема молодої сім’ї, характерні свої труднощі, які можуть провокувати конфлікти та впливати на стабільність шлюбу. В житті сім’ї є свої критичні періоди. Так, зокрема на початковому етапі розвитку молодої сім’ї виникають труднощі взаємного пристосування, труднощі стосунків з родичами, а на наступних етапах – труднощі організації побуту й виховання дітей, які спричиняють подружні конфлікти.

Таким чином, подружній конфлікт – це складне явище, що охоплює різні особистісні рівні взаємодії подружжів.

Одним із підходів до аналізу причин міжособистісних конфліктів, зокрема подружніх конфліктів, є підхід, суть якого полягає в тому, що конфлікт між подружжями виникає з причини незадоволеності певних потреб у одного із них або ж у обох.

Так, зокрема у повних сім’ях основними причинами сварок є: постійна нестача та неекономні витрати грошей; непорозуміння у розподілі домашньої роботи на “чоловічу” та “жіночу”; втручання батьків у подружні стосунки; погані житлові умови; ревнощі або зрада одного з подружжів.

Основними причинами сварок подружжя у сім’ях, що розлучилися, були: ревнощі або зрада одного із членів подружжя; несерйозне ставлення до виконання обов’язків чоловіка/дружини; егоїзм другої “половини”; неекономні витрати грошей та постійна їх нестача; втручання батьків у подружні взаємостосунки.

Переважна більшість вищезазначених причин конфліктів між подружжями молодої сім’ї відображають труднощі матеріально-фінансової сфери сім’ї, вирішення яких залежить не лише від молодих людей, а й від соціально-економічного розвитку суспільства в якому живе молода сім’я.

Соціально-економічна криза в Україні, підриваючи матеріально-побутові основи функціонування сім’ї, разом з тим спричиняє і низку емоційно-психологічних сімейних проблем.

Основним соціально-психологічним фактором, що викликає дестабілізацію і розпад родини, є негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії чоловіка й дружини.

Серед причин нестійкості шлюбних зв’язків сучасного подружжя не останнє місце займає, на наш погляд, недостатня підготовка молоді до подружнього життя.

Одним із основних об’єктивних чинників, який зумовлює низький рівень готовності молодих людей до подружнього життя, є відсутність належного матеріального забезпечення і житла, а суб’єктивним – психологічна неготовність враховувати думку шлюбного партнера при узгодженні різноманітних ситуацій спільного життя.

Сумісність подружжя визначається значною мірою можливістю спільно задовольняти в шлюбі низку основних потреб.

На момент взяття шлюбу кожний із подружжя має вже усталені потреби, які можуть бути ідентичними в обох шлюбних партнерів. Але нерідко ці потреби виявляються суперечливими. І тому спільне життя вимагає від подружжя готовності до компромісу, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися один одному, що сприяє взаємній адаптації подружжя. У цьому випадку протиріччя подружжя не набувають гострих форм і успішно долаються. Невміння знайти правильну лінію поведінки в сім’ї призводить до такого загострення суперечностей обох шлюбних партнерів, при якому задовольнити потреби кожного із подружжів у шлюбній парі стає надзвичайно важко чи навіть неможливо. Це вносить дисгармонію в шлюбні взаємини.

Таким чином, основним соціально-психологічним фактором, який викликає дестабілізацію і розпад сім’ї, є негативний характер подружніх взаємин, який виражається в конфліктній взаємодії подружжя.

У складному комплексі причин, що викликають дезорганізацію і розпад родини, значне місце займають причини соціально-психологічні, пов’язані зі специфікою взаємин і спілкування чоловіка і жінки в родині. Стає усе більш очевидним, що оптимізація одних лише соціально-економічних умов життя родини не завжди приводить до підвищення стабільності шлюбу. Залежно від способів вирішення, конфлікти можуть відіграти в сімейних стосунках як деструктивну, так і конструктивну роль.

Конструктивним виходом із кризової ситуації, як відомо, є готовність до сприйняття реальності, неупереджений аналіз ситуації, здатність виділяти головне і другорядне та виявляти цілеспрямовану активність у вирішенні проблем, що постають.

Саме від адекватності вибору стратегії поведінки в ситуації конфлікту залежить деструктивне чи конструктивне його вирішення.

Людина, яка звикла діяти за стратегією боротьби, може довго співіснувати з такою, що обирає стратегію пристосування. Позиція пристосування далеко не завжди означає підкорення, відмову від своїх інтересів. За таких умов вона буде конструктивною.

Усвідомлення молодим подружжям усього комплексу функцій сім'ї та взаємна готовність до їх повноцінного виконання, а також до подолання виникаючих конфліктів є одним з наріжних факторів подальшого благополуччя сім'ї. Успішність вирішення сімейних проблем значною мірою зумовлена життєвим досвідом членів сім'ї, їх підготовленістю до подолання труднощів, а також особистісними якостями подружжя, сукупністю вроджених і соціально набутих здібностей, властивостей, ступенем розвитку загальних соціально-психологічних адаптаційних можливостей молодих людей, які уклали шлюб.

Отже, сьогодні сімейне життя вимагає від обох подружжів високої пластичності в поведінці, що проявляється в рівні адаптаційних можливостей молодих людей, і включає зокрема адаптацію:

· до характеру, темпераменту й інших індивідуальних особливостей партнера;

· до системи цінностей партнера;

· до потреб, інтересів, звичок, способу і стилю життя партнера;

· сексуальну адаптацію тощо.

Якщо взаємної адаптації не відбувається, то подружжя стають на шлях розлучення навіть за наявності сильних любовних почуттів і необхідних матеріальних і житлових умов.

Отже, становлення сім’ї – це не тільки реалізація ідеальних уявлень про шлюб, які склалися у молодих людей до шлюбу, але і реальне життя двох, а пізніше й кількох людей, при всій його складності і багатогранності. Подружнє життя включає безперервні переговори, укладання угод, компроміси і, звичайно, подолання труднощів та вирішення конфліктів.

Реформування суспільства вимагає формування культури сімейних відносин. Рівень сімейної культури саме і проявляється в тому, як виходять люди із конфлікту, які стратегії поведінки обирають під час його вирішення.