Демократію (від грецького слова «демос» – «народ») найчастіше визначають як спосіб врядування, при якому найвища влада належить народові. За певних форм суспільного устрою втілювати демократію в життя може безпосередньо народ, але коли суспільство велике, то в ньому народ втілює демократію через своїх виборних представників.

Досить часто поняття «свобода» та «демократія» використовують як взаємозамінні, але насправді це не синоніми. Демократія – це набір ідей і принципів, що стосуються свободи, а також практичні методи і процедури, що формувалися протягом тривалого і часто непростого історичного процесу.

Життя таке, що люди, котрі живуть у демократичному суспільстві, повинні виконувати роль найактивніших охоронців власної свободи і знаходити власні шляхи до ідеалів, закріплених у Загальній декларації прав людини ООН: «Визнання невід’ємно притаманної гідності та рівних і невід’ємних прав усіх членів людської спільноти є першоосновою свободи, справедливості й миру у світі».

Демократія може бути двох видів – пряма і представницька.

При прямій демократії громадяни мають змогу брати участь у знаходженні суспільних рішень не через обраних чи призначених посадовців, а особисто. Саме тому така демократія називається прямою, або безпосередньою. Найефективнішою така система є для нечисленних угруповань, тобто коли всі люди можуть зібратися в одному приміщенні і обговорити відповідні питання й ухвалити рішення шляхом більшості голосів. Так, наприклад, грецькою державою у давні часи керувала Рада з 500 громадян. Усі важливі питання, навіть схвалені Радою, виносились на народні збори всіх громадян для голосування.

З 17 століття здійснення безпосередньої демократії стає вже неможливим – немає такої площі, на якій зібрались би всі громадяни, ані стільки часу, щоб усі могли взяти участь у дискусії з державних питань. Демократія набуває представницького характеру. Народ – тобто всі громадяни – здійснює владу подібно до того, як це відбувалося у стародавній Греції, але робить це не безпосередньо, а через своїх представників, яких обирає. На парламент, що складається з представників, обраних народом, покладається обговорення важливих для держави питань і прийняття політичних рішень від імені всіх громадян. Під час регулярних виборів громадяни висловлюють підтримку тим чи іншим кандидатам у члени парламенту шляхом голосування «за» чи «проти».

З 19-20 ст. Безпосередня та представницька форми демократії часто поєднуються. Поєднанні вони і в сучасній Україні. Дехто вважає, що влада народу за представницької форми – фікція: громадянин бере участь в управлінні державою лише в той момент, коли вкидає бюлетень до виборчої урни, а потім уся влада зосереджується в руках політиків. Однак насправді політики не можуть нехтувати волею громадян-виборців. У сучасних демократіях гарантом народовладдя є здатність громадян контролювати владу через парламентські комісії, громадські організації, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації.

Засади демократії

• Демократія – це спосіб врядування, при якому реалізовувати владні повноваження та нести громадянську відповідальність (безпосередньо або через вільно обраних представників) є прерогативою всіх дорослих членів суспільства.
• В основу демократії покладено такі принципи, як влада більшості й права особи.
• Демократія виходить із того, що одним їз головних її завдань є захищати такі основоположні права людини, як свобода слова і віросповідання; рівне право на законодавчий захист; можливість організовувати політичне, економічне і культурне життя суспільства та брати активну участь у ньому.
• Демократичне суспільство регулярно проводить вільні й справедливі вибори, у яких може брати участь кожен член суспільства, що досягнув відповідного віку.
• Громадяни в демократичному суспільстві мають не лише права, але й обов’язок брати участь у роботі прлітичної системи, яка натомість захищає їхні права і свободи.
• Демократичне суспільство сповідує такі принципи, як толерантність, співпраця і компроміс.

Визнач свій рівень демократії

Для того, щоб визначити місце демократії у твоєму житті дай відповіді «так» чи «ні» на наступні запитання:

1. Чи відчуваєш ти повагу до себе з боку дорослих: учителів, вихователей, знайомих?
2. Чи дорослі спільно з тобою встановлюють обов’язки у твоєму класі, в школі?
3. Чи визнають дорослі за тобою право висловлювати свою думку та дотримуватися її?
4. Під час вирішення важливих питань у житті школи чи прислуховуються дорослі до твоїх думок та думок твоїх однолітків?

Якщо ти отримав більшість відповідей «так», то маєш досить високий рівень демократичного мислення та оточення, в якому знаходишся.