Мої батьки часто кричать на мене. Щовечора я вся в сльозах. Мені 14 років. З таким ставленням і жити - то вже не хочеться ...

Мені складно уявити ситуацію, в якій на дитину весь час кричать. Постарайтеся зрозуміти , чого хочуть від вас ваші батьки , чому вони так роздратовані ? Розкажіть про свої почуття і переживання. Про те, як ви себе відчуваєте, коли на вас кричать. Постарайтеся укласти «перемир'я». Запитайте батьків, що ви можете зробити, щоб їх ставлення та поведінку змінилося.

Доброго дня , мене звати Ніна, мені 16 вчуся в школі, живу з батьками і сестрою 7 років. Вчуся я на відмінно, не п'ю, не курю, не ходжу в клуби, будинки допомагаю. З того моменту як почався, так би мовити, "підлітковий вік" я почала сильно лаятися з мамою і татом. Вони мене ображають і принижують. Звісно, батьки кажуть, що проблема в мені, в принципі ні в кому крім мене її бути не може.

Вітаю, Ніно! Вас звинувачують і засуджують не об’єктивно. У Вас на батьків образа, вони Вас не намагаються зрозуміти. Ось Вам і доводиться себе захищати від їх чергових втручань і вторгнень. Тому, Ви підвищуєте голос, захищаючи свою свободу. І ВИ ні при чому. Намагайтеся на їх образливі слова говорити спокійно і впевнено, але відстоюйте свої кордони. Намагайтеся жити своїм життям, не засмучуючись із за їх принижень. Вони не виправдані. Що б Вас не поранило в серце. Постарайтеся не сперечатися в розмовах. А їхня думка вважайте лише за точку зору, а не за істину в останній інстанції. Вам потрібно ще подорослішати і , найкраще, піти з батьківського дому . Якщо вчитися будете, то жити в гуртожитку. Якщо працювати, то знімати кімнату і будувати власне життя. А поки у них більше влади, і Ваші слова вони знецінюють, чому Вам дуже боляче. Вам допоможе чинити опір книга Елліс "Гуманістична психотерапія". Вона дасть Вам силу, віри в себе, нові стратегії життя. Ставайте холоднокровніше і сильніше, уникайте сутичок , вчіться бути присутнім, але не чути їх мови. Тоді Ви збережете своє здоров'я і оптимізм.

Доброго дня, дорогий психолог! Дуже, дуже потрібна Ваша допомога. Навіть не знаю з чого почати... Стільки всього накопичилося. Найбільше мене зараз хвилює мій брат. Йому 19 років, навчається в педунівері. 1,5 місяці тому помер наш батько (онко). Брат сильно все це переживав, але не сильно показував свої емоції. Мама допомагає йому матеріально. Як йому ще допомогти?

Доброго дня Оксана!
Ви дбаєте про свого брата,як мама. Те, що у нього не було "нормального" дитинства, Ви не винні, але ,з Вашої розповіді можна припустити, що Ви відчуваєте за це провину ,а тепер намагаєтеся її спокутувати. Так, Ви любите брата ,але Ви не зобов'язані йому постійно допомагати. Він уже дорослий хлопчик,і якщо мама буде продовжувати його забезпечувати матеріально, у нього не буде стимулу для самостійного заробляння грошей. Тим більше, що він має вже свою сім'ю. Так нехай вчиться забезпечувати її самостійно. Йому швидше потрібна підтримка не матеріальна, а емоційна!

Доброго дня!Мені28 років. Я мама вже майже 5-тирічного хлопчика. По професії вчитель математики та фізики. Маю досвід роботи з дітьми. Проте це не допомагає мені знайти спільну мову з сином. Руслан( так його звуть) дуже агресивний малий. Плюється, б"є бабусю ногами, кулаками..що потрапить до рук(мене ж боїться, бо я можу дати відсіч в виду покарання..будь-якого, від виключеня мультиків до ремня). Та я в розпачі, бо ж син просто неможливий. Які мої помилки. Як навчити його слухатись і поважати дорослих і однолітків?

Доброго дня, Ірино!
У вашому запитанні є декілька аспектів на яких хотілось би зупинитися:

По-перше, важливо, Вам провести бесіду безпосередньо з бабусею, бо в тому, що між онуком і бабусею немає взаєморозуміння є і її відповідальність. Є така мудра думка про те, що з нами роблять те, що ми дозволяємо із собою робити! Важливо, щоб бабуся у своїх меседжах до онука була принциповою, зрозумілою, однозначною, її голос і інтонація мають нести в собі енергію – Я не дозволяю тобі цього робити! Вона має сама (а не Ви), давати відсіч будь-якій спробі дитини до фізичної агресії. Не можна пропускати і не брати до уваги жодного випадку намагання дитини так чинити.

По-друге, хочу застерегти Вас від категоричної заборони агресії. Агресія, це не завжди погано, розглядайте агресію, як активність, спробу досягти поставленої мети, хай, поки що, в деструктивний спосіб. Важливо працювати на формою прояву цієї агресії, щоб вона, с часом, стала соціально прийнятною. Використовуйте прийом активного слухання (Юлія Борисівна Гіппенрейтор «Спілкуватися з дитиною. Як?») Говоріть синові: - Ти зараз злишся на мене/бабусю, і маєш на це право, але я не дозволяю тобі битися, тощо. Кажіть ці слова з любов’ю, прийняттям дитини, з повагою до нього, але з такою енергією в голосі, щоб у нього не з’являлося ідеї битися.
Успіхів Вам і бабусі у вихованні.

Дякую за відгук. На сьогодні я підшукую спеціаліста, дитячого психолога, маю надію, що він допоможе і мені і синові зрозуміти свої помилки. Адже, справа в багатьох речах.Кожен ранок починається однаково погано:не буду одягатися, не буду їсти, плювання та крик...Чесно кажучи, я вже не маю ні сил ні бажання з цим боротися. Я виховую сина сама..проживаю зі своєю бабусею(це прабабуся, яку син б"є і буває до крові,якщо чимось важким), батько дитини далеко, не хоче з сином спілкуватися,каже це я винна,що він такий. Мої ж батьки ніколи не граються з ним..жодного разу не взяли до себе, а зараз тим більш, бо вони розлучаються. Я вже четвертий рік живу одна. У мене є чоловік з яким я планую пов"язати своє життя, він добре ставиться до Руслана. Але ж Руслан...

Доброго дня!Маю сина від першого шлюбу, а мій коханий доньку(4 і 5 років відповідно). Вже півроку ми разом, сказали один одному найголовніші слова, залишилось лише почати нове життя разом. та мій коханий вагається, боїться реакції його доньки на це. Дивно, адже з моїм сином має добрі стосунки, я з його донько. теж...Такий от глухий кут. Коли намагаюсь з ним про це поговорити каже не дави на мене..дай час. та це образливо для мене. Адже ми вже дорослі(30 і 36років) і я не можу зним зустрічатися роками як це роблять підлітки. Як бути?